Як трактувати капітал? Капітал є однією з найскладніших бухгалтерських категорій, які інтерпретуються. Практично кожна облікова теорія дає власне трактування даному поняттю. Це породжує неоднозначність трактування і різноманітність суміжних термінів: "капітал компанії", "власний капітал", "капітал власників", "позиковий капітал", "залучений капітал", "акціонерний капітал", "залишковий капітал" і ін.
При знайомстві з основами МСФЗ саме як з певною обліковою концепцією особливої важливості набувають розуміння і трактування поняття капіталу в рамках Принципів складання і представлення фінансової звітності (Framework for the Preparation and Presentation of Financial Statements, далі - Принципи МСФЗ). Це обумовлено тим, що специфічне трактування капіталу міжнародними стандартами багато в чому визначає методологію обліку конкретних фактів господарської діяльності і підхід до уявлення картини фінансового стану організації в її бухгалтерській звітності.
Розуміння капіталу в рамках української облікової традиції
Українська бухгалтерія традиційно розуміє капітал в контексті його визначення економістами класичної школи, що розглядає капітал як чинник виробництва, тобто весь об'єм благ, за допомогою яких організація отримує дохід. При цьому згідно А. Сміту капітал ділиться на основний (що приносить прибуток без залучення його до обігу або зміни власника) і оборотний (що приносить дохід тільки в процесі обігу).
З цієї точки зору капітал визначається і як предмет бухгалтерського обліку. Даному трактуванню капіталу відповідає всім відоме балансове рівняння:
Активи = Пасиви.
Таким чином, актив балансу розглядається як розгорнута характеристика компонентів капіталу компанії (тобто його розміщення), а пасив – як демонстрація складу джерел формування капіталу, включаючи власні джерела засобів, які формують частину всього капіталу компанії. Не випадково, визначаючи об'єкти бухгалтерського обліку, Я.В. Соколов говорить про "власні джерела засобів", які "складаються з фондів, резервів, нерозподіленого прибутку і прибутку", взагалі не даючи визначення поняттю капітал.
В рамках цієї концепції, найбільшою мірою відповідної динамічної балансової теорії, фінансовий стан компанії, що представляється в балансі, розглядається як зафіксований момент процесу руху капіталу. Баланс, отже, розглядається цілком як наслідок облікових записів компанії на рахунках бухгалтерського обліку за певний період. Поза обліковими записами, що відображають операції підприємства за період, немає балансу.
Значить, оцінками, що формують фінансовий результат (прибуток або збиток), можуть бути тільки оцінки фактів господарського життя, поставлені їм при складанні облікових записів протягом звітного періоду. Баланс виступає наслідком віддзеркалення в обліку операцій компанії, що кваліфікуються з бухгалтерської точки зору як доходи і витрати, тобто факти динаміки капіталу.
Привласнення розділу форми балансу, що складається в даний час українськими організаціями відповідно до чинного бухгалтерського законодавства, найменування "Капітал" фактично є формальним дотриманням тенденції зближення з МСФЗ, що не має реального методологічного значення.
Визначення капіталу в МСФЗ
Розкриваючи зміст елементів фінансової звітності компаній, Принципи МСФЗ визначають капітал як чисті активи, а саме як "залишкову частку участі в активах організації після вирахування всіх її зобов'язань". Саме тому розділ балансу, що розкриває "власні джерела засобів" організації, по-англійськи іменується "equity", що в одному з варіантів перекладу означає "частка", а по суті – "частка власників" в капіталі організації.
У більшості джерел українською мовою вказаний термін переведений як "капітал". Відзначимо, що в економічній літературі трактування поняття капіталу (capital) як залишкової частки власника (equity) відповідає так званому бухгалтерському підходу, якого дотримувалися німецькі фахівці початку ХХ століття.
У чому сенс такого трактування капіталу і що дане трактування, порівняно з російською концепцією, міняє в підході до формування звітної інформації?
Перш за все, відзначимо, що дане визначення відповідає наступному рівнянню балансу:
Активи - Зобов'язання = Капітал.
У найзагальнішому вигляді капітал (і його величина) визначається різницею між сумами бухгалтерських оцінок активів і зобов'язань. Такий підхід дозволяє розглядати баланс не як виключно наслідок записів по рахунках протягом звітного періоду, але і як результат вимірювання елементів картини фінансового стану організації (активів і зобов'язань) на звітну дату. Капітал, таким чином, розглядається не стільки як результат оцінок минулих подій, скільки як результат сьогоднішніх оцінок поточного стану організації, які більшою мірою (в порівнянні з оцінками минулих подій) можуть служити основою для ухвалення інвестиційних рішень, орієнтованих на майбутнє.
Саме ця ідея лежить в основі і виправдовує застосування оцінки елементів балансу за справедливою вартістю, їх уявлення за дисконтованою вартістю майбутніх грошових потоків. Іншими словами, демонстрацію в звітності оцінок активів і зобов'язань, найбільшою мірою відповідних моменту складання звітності. Величина капіталу компанії формується, з одного боку, завдяки віддзеркаленню фактів господарського життя протягом звітного періоду, а з іншої - в результаті оцінок статей балансу як компонентів фінансового стану організації на звітну дату.
Представлення капіталу в розрізі складових його статей, тобто виділення елементів капіталу організації, що демонструється в звітності, визначається інтересами користувачів бухгалтерської інформації. У Принципах МСФЗ наголошується, що хоча капітал і визначений в цілому як залишкова величина, в балансі він може розбиватися на підгрупи.
Наприклад, в звітності акціонерного товариства можуть бути виділені такі статті як засоби, внесені акціонерами, нерозподілений прибуток, резерви, утворені за рахунок нерозподіленого прибутку, резерви переоцінки, курсові різниці по внесках в статутний капітал і тому подібне.
Представлення капіталу в такій структурі дозволяє користувачеві фінансової звітності визначити ступінь юридичних і інших обмежень на розподіл або яке-небудь використання організацією свого капіталу.
Так, резерв переоцінки і емісійний дохід організації не можуть служити безпосередніми джерелами виплати дивідендів власникам організації. В той же час при певних обставинах і залежно від вибраної облікової політики резерв переоцінки може бути переведений до складу нерозподіленого прибутку (дивись МСФЗ (IAS) № 16) і тим самим поповнити джерело засобів для дивідендів.
Структура капіталу в балансі може також відображати масштаби і ступінь претензій власників на майно організації, якщо вона представляє частку їх участі в капіталі, а в примітках до балансу обумовлені їх права (наприклад, права утримувачів привілейованих акцій різних класів).
Резерви, утворені за рахунок прибутку організації, як елемент капіталу Принципи МСФЗ трактують як демонстрацію в звітності певного обмеження на використання заробленою організацією прибутку. Це підкреслює трактування капіталу, вельми важливе для оцінки користувачами картини фінансового стану організації. В рамках цього трактування капітал організації за мінусом суми коштів, внесених її власниками (і діючих в якості власників), є не вилученим ними прибутком фірми.
Створення резервів, як наголошується в Принципах МСФЗ, може передбачатися засновницькими документами організації або законодавством з тим, щоб певним чином захистити саму організацію і її кредиторів від наслідків можливих збитків. При цьому створенням таких резервів є використання нерозподіленого прибутку, а не витрати (тобто є не чинником прибутку, а його асигнуванням).
Окремо в тексті Прінципов МСФЗ наголошується, що відображена в звітності величина капіталу і загальна ринкова капіталізація організації, як правило, не співпадають. Сума капіталу, що показується в балансі, визначається методами вимірювання активів і зобов'язань, які, у свою чергу, продиктовані вимогами стандартів, обліковою політикою і засновані на професійній думці укладача бухгалтерської звітності. Все це може вносити до результату оцінки елемент суб'єктивізму.
Таким чином, розрахункова величина капіталу тільки випадково може співпасти з сукупною ринковою вартістю акцій компанії або з сумою, яка могла б бути виручена від продажу або її активів і погашення існуючих зобов'язань, або всієї компанії в цілому.
|
